«Чорні запорожці» або «чорношличники». Повна назва — кінний дивізіон 2-го Запорізького полку (згодом 1-й полк Чорних запорожців) — військове формування кавалерії армії Української Народної Республіки, що існувало в 1918—1920 роках.

Чорні запорожці — один з найлегендарніших підрозділів Армії УНР. Кавалерійські атаки, блискавичні нальоти, розвідувальні операції та «забави» у ворожих тилах — це все про них. Під ноги їхніх коней лягали і червоні ганчірки більшовиків, і триколірні білогвардійські. Їхній командир Петро Дяченко став живою легендою української військової звитяги ( з преамбули до книги "Чорні запорожці" Видавництво Пропала грамота

Зі спогадів козака-чорношличника Лавра Кемпе з Володарки, що під Києвом. “Емблемою-відзнакою Першого кінного Чорних запорожців полку був чорний прапор, на ньому – череп із двома кістками... – писав він. – На списах кіннотників – чорні прапорці. Ця відзнака символу смерти була і на шапках-мазепинках із чорними шликами. Девізом полку було: “Перемога або смерть!” (У інших джерелах, зокрема спогадах Дяченка - Україна або смерть!) - з книги "Чорні перемагають: спомини про прадідів козацтва 72-ї бригади", упорядником якої є відомий дослідник визвольних змагань Роман Миколайович Коваль